Блог практичного психолога Габур Олени

 

 

 

  Існує три переломні моменти, які дитина проходить у процесі навчання в школі: це надходження в перший клас, перехід з початкової школи в середню (5 кл) і перехід з середньої в старшу (10 кл). Другий кризовий етап в шкільному житті - це перехід з початкової школи в середню. Літератури на цю тему не так багато, як хотілося б. Адже саме цей період (10-14 років) вважається одним з найспокійніших в сімейному вихованні. В чому особливість адаптації цього момету? Найскладнішим для 5-класника є перехід від одного, звичного вчителя, до взаємодії з декількома. Ламаються звичні стереотипи, самооцінка дитини - адже тепер його оцінюватиме не один педагог, а дещо. Добре, якщо дії вчителів злагоджені і дітям буде нескладний звикнути до нової системи взаємостосунків, до різноманітності вимог по різних предметах. Чудово, якщо вчитель початкової школи детально розказав класному керівнику про особливості ту або іншу дитину. Але так відбувається не у всіх школах. Тому задача батьків на даному етапі – по

Існує три переломні моменти, які дитина проходить у процесі навчання в школі: це вступ в перший клас, перехід з початкової школи в середню (5 кл) і перехід з середньої в старшу (10 кл). В літературі з даного питання основну увагу надається переважно першокласникам , проте нам представляється важливим поговорити про всі. Отже, на що потрібно звернути увагу батькам в ці перехідні періоди ? Почнемо з першокласників. Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємостосунків з оточуючими, тип учбового закладу (а значить, і рівень складності освітньої програми) і ступінь підготовленості дитини до шкільного життя. Важливим чинником є і підтримка дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів. Чим більше дорослих нададуть посильну допомогу в цьому процесі, тим успішніше дитина адаптується до нових умов. Які ознаки успішної адаптації? По-перше , це задоволеність дитини процесом навчання. Йому п

  У жодному разі не сваріть і не соромте дитину за її переляк . Страх – природне й нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю в дітей, проявляється на фізичному рівні – здригання, плаксивість, порушення сну й апетиту, нервові тіки, затинання. Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте її,  міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці  – це допоможе зняти напруження. Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно . Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов. Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила . Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама:  “Ти так сильно злякався, коли побачив…” . Так ви допоможете їй випустити страх назовні. Як і будь-яка сильна емоція, яка залишається всередині, страх “тисне” на дитину, створює постійне напруження. А якщо випустити його назовні, як повітря з кульки, він втрачає свою силу. Під час розмови з дитиною спробу